ще
згорнути
Усі статті номера
8
серпень 2019року
день пошти

З днем народження, пошто!

Галина Джемула, дитяча поетеса, Київ

Сценарій розваги для дітей старшого дошкільного віку

МЕТА:

  • розповісти дітям про Всесвітній день пошти;
  • ознайомити із роботою працівників пошти;
  • зацікавити написанням та оформленням листів;
  • спонукати до пізнання нового.

ОБЛАДНАННЯ:

Мультик «Пошта»

  • мультимедійний комплект — слайд із зображенням пам’ятника поштарю, слайд із зображенням квитанції, слайд з малюнковими листами, слайд із зображенням картини Іллі Рєпіна;
  • імпровізований поштовий прилавок з віконечком, напис «Пошта»;
  • конвертики, олівці чи фломастери, 2 конверти в ріст дитини, картки з частинами адреси;
  • беретики і сумки для поштариків, папір і ручки для написання листів, номерки для учасників гри;
  • 5—6 пакетиків з «посилками», «квитанція» кота Матроскіна.

ДІЙОВІ ОСОБИ:

  • Ведуча (дорослий);
  • Діти;
  • Начальник пошти (дорослий);
  • 3—4 поштарики;
  • Конверт (двоє);
  • Кіт Матроскін;
  • Працівниця пошти;
  • поштар Пєчкін.

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА:

  • уточнити знання дітей про роботу і роль пошти у житті людини;
  • ознайомити з цікавими фактами про пошту;
  • вивчити вірші до проведення розваги;
  • разом підготувати запрошення на розвагу;
  • влаштувати виставку дитячих листів;
  • записати відео чи аудіо висловів дітей про роботу пошти.

ХІД:

На сцені Ведуча і троє дітей.

1 дитина:
Хто роботи має досить
Від зорі і до зорі?
Хто щодня нам пошту носить?
Це, звичайно, поштарі.

2 дитина:
В їх сумках всього доволі:
Там газети і листи,
І журнали, й бандеролі —
Треба все це рознести.

3 дитина:
Їх погода не спиня —
Чи жара, чи холод лютий,
Ходять з поштою щодня,
Бо її чекають люди.

Ведуча:
Серед поштарів є справжні герої, і одному з них, Федору Фекете, який жив у селі Перечин і щодня за багато кілометрів ходив за поштою у місто Ужгород навіть за дуже поганої погоди, тепер поставили пам’ятник.

На екрані зображення пам’ятника.

Ведуча:
Сплатити за послуги, пенсію взять,
Відправить посилку чи кошти,
Передплатити, купити журнал —
За цим ми приходим на пошту.

Діти відходять. За ними стоїть поштовий прилавок, зверху напис «Пошта». З-за прилавка виходить Начальник пошти. До нього підходять діти і Ведуча.

Ведуча:
Доброго дня, пане Начальнику пошти. Наші діти зацікавилися її роботою. Розкажіть нам, будь ласка, про пошту.

Начальник пошти:
Радий бачити вас у себе. Щодо роботи пошти. Наші працівники приймають квитанції на оплату різноманітних послуг, оформлюють передплату газет та журналів, пересилають гроші і посилки, продають журнали, газети й конверти і виконують ще безліч роботи.

Ведуча:
Дякуємо. А чи не розкажете нам про історію поштової справи?

Начальник пошти:
Я зроблю це пізніше, бо зараз у мене обмаль часу.

Начальник іде, діти підходять до Ведучої.

Ведуча:
Тут, на пошті, що й казати,
Лист ми можем написати.

Діти:
Хочемо написати лист!

Ведуча:
Що ж, подумаєм про зміст,
Оберемо адресата
І почнемо лист писати.
Потім ми конверт купляєм,
Як підпишем — відправляєм.
Кому напишемо лист?

Діти:
Чарівнику!

Ведуча:
А про що писати будем?

Діти:
Що дива всілякі любим,
Що запрошуєм до нас
У зручний для нього час.
Та ще маємо прохання
Наші втілити бажання.

Ведуча:
Хто не вміє ще писати,
Може щось намалювати.
Тож починайте.

Діти беруть конверти, аркуші паперу, кольорові олівці чи фломастери та пишуть-малюють листи. До дітей виходить Перший Конверт — дитина з прикріпленим спереду величезним конвертом.

Ведуча:
Щоби поштою лист надіслати,
Слід адресу на нім написати.
Хто з вас, діти, знає свою адресу?

Діти на бажання називають свою адресу.

Ведуча:
А хто знає адресу нашого дитячого садка? Нумо назвемо по черзі. Спершу скажемо назву нашого населеного пункту, далі — назву району та області, в якому він знаходиться, назву вулиці та номер будинку дитсадка і його назву, а я все це прикріплю до конверта — он він який у нас великий і гарний.

Діти хором відповідають на кожне запитання. Ведуча щоразу дістає великі картки з назвами і приклеює їх до «конверта».

Ведуча:
Це ми написали, від кого лист, а тепер напишемо кому ми його надсилаємо. Чарівник живе у Чарівному лісі на Чарівній вулиці у Чарівному будинку. Прикріпимо його адресу теж на конверт.

Прикріплює картки з назвами до «конверта».

Ведуча:
Залишилося нам ще наклеїти марку. Вона показує, що поштові послуги оплачені. До того, як її придумали, користувалися спеціальним штемпелем. А придумали її у середині XIX століття в Англії. Колись на марці зображали правителів держави, а тепер зображають видатних людей, історичні пам’ятники, рослинний та тваринний світ, картини тощо.

Діти, намалюйте кожен собі марку (роздає заготовки для марок на конверти), а на великий конверт наклеїмо ось цю (показує марку із зображенням на власний розсуд).

Ведуча:
Хай наш лист іде, а ми будемо чекати відповіді і поки що пограємо. Наша гра зветься «Пошта».

«Лист» іде. На сцену виходять 3—4 поштарики.

Ведуча:
Ну які ж вони хороші,
Ці маленькі листоноші!

Поштарики:
Друзі, ви листи пишіть,
Не хвилюйтесь, не спішіть.
Ми ж написані листи
Зможем швидко рознести.

Орієнтовний зміст гри

На грудях гостей свята прикріплені порядкові номерки. У кожного з них є папір і ручка. Вони пишуть «листи», згортають їх, зверху ставлять номер адресата, підходять до дітей-поштариків і опускають у їхні сумки. Поштарики розносять «листи» відповідно до вказаних на них номерів.

Ведуча:
Декому й посилка є,
Тож поштар їх роздає.

Поштарик виносить 6 запакованих пакетів, оголошує адреси посилок, наприклад, третій ряд, сьоме місце. У посилці блокноти, кольорові олівці, точилки для олівців, ручки тощо.

Ведуча:
А тепер подивимось, як отримують посилки у Простоквашино.

На сцені декорація пошти з поштовим віконцем, з нього виглядає працівниця, перед віконцем — кіт Матроскін.

Кіт:
Мені бабуся написала, що прислала посилку, то я прийшов по неї.

Працівниця:
Давайте квитанцію, подивлюся, де ваша посилка.

Кіт:
А що то таке — квитанція?

Працівниця:
Це такий документ, на якому написано, куди й кому прийшла посилка.

Кіт:
Зрозуміло. Зараз принесу.

Кіт виходить, повертається і простягає у поштове віконце папірець.

Кіт:
Ось моя квитанція. Тут все написано: село Простоквашино, коту Матроскіну.

Працівниця:
Та це ж ви самі усе написали на папірці. А наша квитанція — це бланк, тобто аркуш із друкованим текстом, на якому, крім адреси, ще й поштовий штамп є.

На екрані зображення квитанції.

Працівниця:
Приходьте, коли таку квитанцію отримаєте. Якщо бабуся замовила доставку, наш поштар Пєчкін вам ще й сам посилку додому принесе.

Працівниця пошти та Кіт йдуть зі сцени. На передньому плані — декорації кімнати кота Матроскіна. До кімнати входить Кіт. Поштар Пєчкін приносить посилку.

Пєчкін:
Я вам посилку приніс. Тільки я вам її не віддам, бо у вас документів немає. Хвостатим документи взагалі не видають.

Кіт:
А нащо ж ви посилку принесли?

Пєчкін:
А за тим, що так має бути! Якщо посилка прийшла — її потрібно принести. A як документів немає — її не потрібно віддавати. Я тепер так цілий тиждень ходитиму.

Кіт:
Віддайте мою посилку!

Пєчкін:
А які у вас документи?

Кіт:
Вуса, лапи і хвіст — ось мої документи!

Кіт Матроскін і Пєчкін йдуть. Декорацію кімнати кота прибирають.

Ведуча просить дітей подумати, що б назвали своїми документами курка, півень, коза тощо. Діти віповідають.

Тим часом на сцену виходить «конверт» із листом.

Ведуча:
Це ж бо радість нам яка —
Маєм лист Чарівника!

Діти:
Ура!
Чимскоріше відкривайте,
Чимскоріш його читайте!
Ведуча розкриває лист і повідомляє його зміст.

Орієнтовний зміст листа

Любі діти!
Радий був отримати ваш чудовий лист, бо давненько вже таких не мав — усе електронні та електронні. Бачу, що ви вмієте гарно малювати, а дехто й писати друкованими літерами. Зрозумів, чого ви хочете від мене. Постараюся виконати ваші бажання та завітати в гості. Лишайтеся здорові!

Ведуча:
Хай би лист нам розказав
Те, які пригоди мав.

Другий Конверт:
А чого ж, розповім. Спершу я потрапив разом з іншими листами до поштової скриньки. Відтак нас розсортували за адресою. Я, наприклад, потрапив до тих листів, які мали прийти у вашу область та ваш район. На мені поставили штамп, а тоді опустили у спеціальний мішок до інших листів.
Було страшнувато, до того ж я хвилювався, щоб мене доставили саме за вказаною адресою. Спершу нас повезли поштовим вагоном звичайного потяга, а потім — поштовою машиною. Так я потрапив до цього поштового відділення. Тут на мене знову поставили штамп, поштарка опустила мене у свою сумку, і от я у вас.

Діти:
Дякуємо тобі, шановний листе! Ми ще, правда, не вміємо читати писемних літер, але непогано читаємо малюнкові.

Конверт прощається з дітьми та йде зі сцени.

Ведуча:
Пропоную вам розглянути малюнкові «листи». Щось подібне могли написати люди у далеку давнину на корі берези — бересті, коли вони ще й літер не придумали. Здогадайтеся, що саме повідомляють ці листи.

На екрані малюноки. Малюнок 1: окремо хвилі, окремо вудочка, окремо закреслений човен, окремо велика рибина.

Малюнок 2: три стежки, що розходяться; навколо дерева, поперек двох стежок лежать гілки, вздовж третьої лежить загострений у вигляді стрілки прутик, на стежці сліди звіра.

Малюнок 3: великий гриб, поряд три маленьких, два з них закреслені, великий закреслений мухомор, на дереві білка з двома грибами.

Діти «читають» листи.

На сцену виходить Начальник пошти.

Начальник пошти:
Маю трохи вільного часу, тож хочу розказати вам дещо з історії пошти.
189 країн світу об’єдналися у Всесвітній поштовий союз, і, починаючи з 1970 року, 9 жовтня ми святкуємо Всесвітній день пошти.
Слово «пошта» латинського походження. Спершу це було місце для обміну стомлених коней та кур’єрів — людей, які доставляли новини і пошту. Найвідомішим кур’єром був Фідіппід, який доставив повідомлення про перемогу греків, пробігши від міста Марафон до міста Афіни 142 км 195 м.
В Україні листування між першими особами, наприклад, Богданом Хмельницьким і козацькою старшиною, відбувалося вже у XVII столітті. Навіть запорозькі козаки писали лист турецькому султану.

На екрані зображення картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть лист турецькому султану».

Начальник пошти:
За часів козаччини регулярної, постійної пошти не було. Спеціальні кур’єри, козаки-стойчики, розвозили службові грамоти, а згодом і особисті листи. Вони рухалися на конях зі швидкістю 100—115 кілометрів за добу. Зупинялися перепочити, змінити коней на поштових станціях, розміщених на відстані 16—30 верств одна від одної. У містах діяли поштові контори. На початку XIX століття були заведені поштові скриньки, а трохи пізніше — поштові марки.
Найстаріша пошта Європи — у Львові, де на площі Ринок є Музей пошти. Головний поштамт України розміщений у Києві на вулиці Хрещатик, 22.
Напевне, ви чули про поштових голубів, яких відвозили у потрібне місце, прив’язували до їхніх лапок повідомлення і відпускали. Голуби поверталися на місце проживання й приносили звістку. А ще, сподіваюсь, вам відомо про морську пошту. Повідомлення закладали у пляшку, закорковували її та опускали в море. Правда, таку звістку можна було отримати часом аж через багато років.
Тепер працівники пошти використовують електронні засоби зв’язку.

Четверо дітей:
Дякуєм, що завітали
І про пошту розказали.
Дяка всім, хто пошту носить,
Обробля її, привозить.
Всіх вітаємо зі святом,
Зичим радості багато!
І здоров’я, і достатку,
І щоб все було в порядку!

Начальник пошти:
Дякую за привітання. А тепер скажіть, які «поштові» слова ви сьогодні запам’ятали.

Діти відповідають.
Свято закінчується.