ще
згорнути
Усі статті номера
8
серпень 2019року
говоримо про важливе
компетентнісний підхід

Як готувати дошкільників до реального життя: компетентнісний підхід

Тетяна Засєкіна, заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту педагогіки НАПН, Київ

Акценти

  1. Структура компетентності
  2. Реалізація підходу в експериментальній діяльності
  3. Календарне планування
  4. Розробка компетентнісно орієнтованих завдань

Процеси, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності людини, зумовлюють і зміни в освітньому процесі, зокрема постійний перегляд педагогічних підходів, освітніх технологій та їх модернізацію. Нині вектор освіти спрямований на формування життєво компетентної особистості.

У Законі України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII визначені ключові компетентності, необхідні кожній людині для успішної життєдіяльності. Це зокрема:

  • вільне володіння державною мовою;
  • здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
  • математична компетентність;
  • компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;
  • інноваційність;
  • екологічна компетентність;
  • інформаційно-комунікаційна компетентність;
  • навчання впродовж життя;
  • громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
  • культурна компетентність;
  • підприємливість і фінансова грамотність;
  • інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Щоб забезпечити наскрізний розвиток компетентностей у дитини, необхідно розпочинати формувати ключові компетентності вже на етапі дошкільного дитинства. Тож вихователі мають змінити підходи до організації освітнього процесу в закладі дошкільної освіти зі знаннєвого, який і досі часто переважає на практиці, на компетентнісний.

Як визначає компетентнісний підхід Державний стандарт

Суть компетентнісного підходу викладено в Державному стандарті дошкільної освіти України — Базовому компоненті дошкільної освіти (БКДО).

Набуття різних видів компетентностей дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах діяльності (ігровій ― провідній для дітей дошкільного віку; руховій; природничій; предметній; образотворчій, музичній, театральній, літературній; сенсорно-пізнавальній і математичній; мовленнєвій; соціокультурній та інших) і вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) знань про себе та довкілля, моральних цінностей, уміння доречно застосовувати набуту інформацію. Життєво компетентний дошкільник поводиться самостійно і конструктивно в різних соціальних і життєвих ситуаціях.

Зміст БКДО орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь. Державний стандарт визначає, що дитина засвоїла зміст освітніх ліній, якщо вона: ЗНАЄ, ОБІЗНАНА, РОЗУМІЄ, ВМІЄ, УСВІДОМЛЮЄ, ЗДАТНА, ДОТРИМУЄТЬСЯ, ЗАСТОСОВУЄ, ВИЯВЛЯЄ СТАВЛЕННЯ, ОЦІНЮЄ.

Ключова компетентність —

це особистісно усвідомлена система знань, умінь, навичок, що увійшла в суб’єктивний досвід, має особистісний сенс і універсальне значення, тобто може бути використана в різних видах діяльності та під час розв’язання безлічі життєво значущих завдань.

Щоб дієво застосовувати компетентнісний підхід в освітньому процесі, педагог має чітко усвідомлювати, що знання — індивідуальне надбання особистості й формується за рахунок досвіду власної діяльності. Тож завдання педагога не в тому, щоб «нашпигувати» дитину тими чи тими знаннями, а в тому, щоб навчити застосовувати набуті знання в різних умовах, збагатити особистий досвід, зробити її діяльнісно успішною. Тож формування в дітей універсальних умінь і здібностей — ключових компетенцій — має стати головним завданням закладу дошкільної освіти.

Яка структура компетентності

У структурі компетентності виокремлюють такі компоненти:

  • мотиваційний;
  • когнітивний;
  • діяльнісний;
  • особистісний, що містить —
    – емоційно-вольовий,
    – ціннісний,
    – рефлексивний.

Компетентність є особистісною якістю. Не всі її компоненти вихователь може повноцінно виявити й оцінити під час освітнього процесу. Тож як слід спрямувати освітню роботу, аби формувати в дітей дошкільного віку ключові компетентності і при цьому мати змогу об’єктивно оцінити її результативність.

Як відображати знаннєву й компетентнісну парадигми в календарно-тематичному плані

Ми запропонували структурувати очікуванні результати освітньої роботи за трьома компонентами компетентності — знаннєвим, діяльнісним і ціннісним. Саме цей підхід реалізований під час оновлення чинних комплексних програм.

Для вихователів ми розробили рекомендації щодо календарного планування. Зокрема, результативну частину освітньої роботи у плані пропонуємо відображати за допомогою складників компетентності дитини.

Коли вихователь складає календарний план, він має акцентувати увагу не на тому, що вивчати, а на тому, для чого це потрібно — що дитина зможе, якого досвіду набуде.

Приклад оформлення календарного плану — в Додатку 1. У календарному плані частина «Складники компетентності» може містити такі елементи, як знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез й оцінювання.

Додаток 1

Приклад оформлення календарного плану з урахуванням компетентнісного підходу

Як реалізувати компетентнісний підхід

Аби реалізувати компетентнісний підхід, слід методично й дидактично узгодити процеси — від етапу вибору змісту, засобів і умов освітньої роботи до етапу оцінювання рівня сформованості відповідної компетентності.

Насамперед вихователь має визначити засоби й умови формування компетентностей дітей, зокрема:

  • організовувати пошуково-дослідну та проєктну діяльність;
  • акцентувати увагу на моделюванні й дослідженні об’єктів реальної дійсності;
  • розробити практико-орієнтовані, комбіновані та компетентнісно-орієнтовані завдання.
Вихователі під час ознайомлення з природою, формування елементарних математичних уявлень переважно пропонують дітям абстрактні завдання. Це жодною мірою не сприяє формуванню природничо-екологічної, математичної, сенсорно-пізнавальної компетентностей, оскільки такі завдання:
• не мають виховного та ціннісно орієнтованого потенціалу;
• не пов’язані з життєвим досвідом дитини.

Тож слід застосовувати комплексні, практичні, компетентнісно орієнтовані завдання (Схема).

Пропонуємо для вихователів схему складання компетентнісно орієнтованих завдань (див. Додаток 2) та практичні рекомендації щодо їх використання в освітньому процесі.

Додаток 2

Схема складання компетентнісно орієнтованих завдань

Слова-помічникиДієслова
Знаннєвий компонент
Що? Хто? Де? Ким?Назвіть, виділіть
Коли? Скільки?Покажіть, розкажіть
Яким терміном позначають ..?Наведіть приклади
Який приклад відповідає ..?Сформулюйте означення
Ціннісний компонент
Ви згодні з ..?Оцініть, зробіть висновок
На чому ґрунтується твердження?Захистіть або підтримайте точку зору, доведіть
Як можна оцінити з позиції ..?Висловіть судження

Рекомендації вихователю щодо використання компетентнісно орієнтованих завдань
 

• Прогнозуйте, які знання й уміння отримають діти під час виконання завдань; визначайте критерії їх оцінювання.
• Формулюйте завдання так, аби діти розуміли їх зміст та усвідомлювали сутність.
• Доповнюйте завдання конкретними прикладами та відомостями, щоб ознайомити дітей з об’єктивними науковими фактами, методами пізнання довкілля.
• Добирайте завдання так, аби вони ґрунтувалися на засвоєних раніше знаннях і відповідали можливостям дітей певної вікової групи.
• Формулюйте завдання так, щоб у них розкривався зв’язок у системах «природа — людина», «природа — техніка», «людина — техніка».
• Добирайте систему завдань, під час виконання яких діти навчалися б моделювати різні життєві ситуації.
• Практикуйте завдання, які діти можуть розв’язувати різними методами.
• Мотивуйте дітей застосовувати прийоми дослідницької роботи під час виконання компетентнісно орієнтованих завдань.

Отже, компетентнісно орієнтована освітня робота передбачає, що вихователь зміщує «фокус» педагогічного впливу з накопичення знань, умінь і навичок дітей на формування й розвиток у них умінь діяти, застосовувати досвід у проблемних умовах. Адже, коли в дітей неповна умова задачі або немає певної інформації, обмаль часу для пошуку детальної відповіді, коли невідомі причинно-наслідкові зв’язки, коли не спрацьовують типові варіанти розв’язання, то саме такі умови «вмикають» механізми компетентності — здатність кожної дитини діяти в конкретних умовах і досягати результату.

 
Зірка
за правильну відповідь
неправильно
Правильно
У структурі компетентності виокремлюють такі компоненти:
а) емоційно-вольовий, ціннісний, рефлексивний
б) знаннєвий, діяльнісний, ціннісний
в) мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, особистісний